DNA Smile (ДНК Посмішка)

Innate immunity/Природжений імунітет

CD14

CD14 є ключовою молекулою в активації вродженого імунітету та інших областях біологічної активності включають диференціювання клітин, імунну відповідь і взаємодію хазяїн-патоген. Варіації цього гена пов’язані зі зміненою імунною відповідю на патогени та підвищеним ризиком захворювання пародонту.

DEFB

Ген DEFB1 кодує  білок бета-дефензин 1. Родина дефензинів – це група

мікробіцидних та цитотоксичних пептидів, які необхідні для вродженої імунної відповіді. Бета-дефензин 1 є антимікробним пептидом, що бере участь у резистентності  епітеліальної поверхні до мікробної колонізації.  Варіації цього гена впливають на сприйнятливість до розвитку і тяжкості захворювань пародонту.

TLR4

Ген TLR4 кодує толл-подібний рецептор 4 типу, що відіграє важливу роль в аутоімунітеті в якості рецептора, що розпізнає патогенно-асоційовані молекулярні комплекси на поверхні імунокомпетентних клітин. Експресія TLR4 значно підвищується як у макрофагів, так і в фібробластах ясен при запаленні. TLR4 сприяє сприйнятливості до пародонтиту через зв’язування бактеріальних ліпополісахаридів з TLR4  фібробластів ясен людини, які активують ядерний фактор κB, що тісно пов’язаний з деструкцією тканин пародонта.

Inflammation and acquired immunity/Запалення і набутий імунітет

IL-1A

Експресія прозапального цитокіну- ІЛ-1 є ключовою в патогенезі кількох хронічних захворювань. Біологічна активність IL-1 включає два агоністи – IL-1alpha (IL-1A) та IL-1beta (IL-1B), специфічні рецептори IL-1 і антагоніст рецептора IL-1 (IL-1RN), що є негативним регулятором прозапальної відповіді. IL-1 є потужним регулятором позаклітинного матриксу, де підвищена його експресія призводить до активації остеокластів і, отже, клітинної деградації. Певні генетичні варіації IL-1A, IL-B та IL-1 RN призводять до більш активної запальної реакції, і

пов’язані з підвищеним ризиком виникнення низки хронічних захворювань, у тому числі, пародонтиту.

IL1B

IL1RN

IL6

Інтерлейкін 6 є прозапальним цитокіном, який відіграє вирішальну роль у запаленні та регулює експресію С-реактивного білку. Цей ген причетний до розвитку пародонтозу,  хронічного ожиріння, інсулінорезистентності, дисліпідемії та підвищеного ризику виникнення серцево-судинних захворювань.

IL17A

L-17A кодує прозапальний цитокін – Інтерлейкін-17А, що  секретується Т-хелперами-17 типу.  L-17A є потужним фактором активації нейтрофілів,  що сприяє розвитку аутоімунних захворювань. IL-17 стимулює продукцію та експресію TNF-альфа і ІЛ-1 бета  макрофагами. Регулює антимікробну активність молекул, таких як кальгрануліни, β-дефензини та муцин. Збільшений рівень IL-17 зафіксовано в слині пацієнтів із захворюваннями пародонту.

MMP3

Матричні металопротеїнази (ММР) беруть участь у розпаді позаклітинного матриксу в нормальних фізіологічних процесах, таких як ембріональний розвиток, а також залучені у патогенез патологічних процесів, таких як артрит і метастази. MMP  виступають важливим медіатором розпаду тканин та імунних реакціях, пов’язаних із запаленням періодонту. MMP3 (стромелізин-1) індукує синтез інших MMP, таких як MMP1, MMP8 та MMP9.

TNFA

Фактор некрозу пухлини-α (TNFα), прозапальний цитокін, що виділяється як макрофагами, так і адипоцитами, змінює гомеостаз глюкози в усьому організмі, і

був причетний до розвитку кількох хронічних захворювань способу життя.

Sweet tooth/ Любов до солодкого

SLC2A2

GLUT2, кодований геном SLC2A2, є членом сімейства білка полегшення транспорту глюкози, що експресується в підшлунковій залозі, печінці, тонкому кишечнику, нирках і мозку. GLUT2 сприяє першому етапу секреції інсуліну з надходженням глюкози в β-клітини підшлункової залози. Через  низьку спорідненість з глюкозою GLUT2 виступає в якості датчика глюкози та бере участь у  регуляції споживанні їжі.

TAS1R2

TAS1R2 кодує 2 член рецептора смаку 1 типу, який активно бере участь у сприйнятті солодкого смаку в харчових продуктах, як природних цукрів, так і штучних підсолоджувачів.