Тест на кишкову проникність (Intestinal Permeability Assessment)

Тест на кишкову проникність – це потужний неінвазивний тест для оцінки процесу всмоктування у тонкій кишці та її бар’єрної функції. Тонка кишка – це унікальний орган, який виконує ряд функцій:

• Травлення
• Всмоктування поживних речовин
• Імунний та механічний бар’єр для бактерій, антигенів їжі та інших макромолекул

Порушення всмоктування та підвищена проникність (“leaky gut” – “дірявий кишечник”) тісно пов’язані зі шлунково-кишковим дисбалансом, а також з багатьма системними розладами.

Які наслідки підвищеної кишкової проникності?

• Збільшення кількості чужорідних сполук, які потрапляють у кровотік
• Надходження в кровотік бактеріальних антигенів, здатних до перехресної реакції з тканинами організму, що призводить до аутоімунних процесів
• Збільшення всмоктування токсичних сполук, які перевантажують систему детоксикації печінки та призводять до надмірної сенсибілізації імунної системи

Можливі причини підвищеної кишкової проникності включають:

• Кишкові інфекції
• Вживання алергенних продуктів або токсичних речовин
• Дефіцит секреторного IgA
• Травма та ендотоксемія
• Прийом нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП)

Тонкий кишечник виконує дві абсолютно різні функції, будучи органом травлення та всмоктування та водночас потужним імунним та механічним бар’єром, який захищає від надмірного всмоктування бактерій, харчових антигенів та інших макромолекул. Підвищення проникності цього бар’єру може призвести до неприпустимого збільшення кількості сполук, що проникають у кров’яне русло, включаючи бактеріальні антигени, здатні вступати у перехресні реакції з тканинами організму-господаря. Посилене засвоєння токсичних сполук може перевищити можливості детоксикаційної системи печінки, а також призвести до підвищеної сенсибілізації імунної системи.

Збільшення проникності кишечника спостерігається при широкому спектрі таких порушень, як запалення тонкої кишки, харчова алергія, запальне ураження суглобів та хронічні дерматологічні стани. Дослідження продемонстрували, що підвищена проникність мала місце у пацієнтів, які страждають на анкілозуючий спондилоартрит, ревматоїдний артрит, васкуліт, тобто таке відхилення може бути важливим фактором патогенезу цих захворювань.

З іншого боку, ослаблення проникності є основною причиною недостатнього всмоктування та, отже, дефіциту поживних речовин та незадовільного розвитку організму. При певних хворобливих станах тонкої кишки (наприклад, глютензалежної ентеропатії) проникність великих молекул може зростати при одночасному ослабленні проникності малих молекул, що зумовлює ураження мікроворсинок. В результаті поживних речовин стає недостатньо для детоксикації антигенів, якими переповнений організм.

На проникність кишечника можуть впливати різні фактори, включаючи інфікування кишечника, дефіцит секреторного IgA, перетравлення алергенної їжі або токсичних хімічних речовин, травми та наявність у крові ендотоксинів, алкоголізм та прийом нестероїдних протизапальних препаратів. Нестероїдні протизапальні препарати порушують бар’єрну функцію кишечника, що небажано для пацієнтів, які приймають ці препарати для лікування артриту, оскільки посилення проникності може бути ключовим фактором захворювання, що протікає в них.

При оцінці проникності кишечника проводиться прямий вимір здатності проникати через слизову оболонку кишечника молекул двох цукрів, які не беруть участі в метаболізмі, – лактулози та манітолу. Для цього пацієнт випиває певну кількість розчину лактулози та манітолу. Ступінь кишкової проникності чи мальабсорбції визначається за рівнем цих двох речовин, виявлених у зразку сечі, зібраному протягом наступних 6 годин.

При нормальному стані слизової оболонки всмоктування лактулози незначне, але при порушенні цілісності бар’єру або імунної системи кишечника спостерігається посилене проникнення цього цукру між ентероцитами (клітинами кишкового епітелію) у кровотік. Таким чином, лактулоза застосовується як маркер цілісності слизової оболонки. Манітол в нормі легко всмоктується ентероцитами і є маркером надклітинного поглинання речовин.

 

Синдром підвищеної кишкової проникності має місце при:

• Запальних захворюваннях кишечника (ЗЗК)
• Харчовій алергії
• Запальних захворюваннях суглобів
• Хронічних шкірних захворюваннях

Підвищена кишкова проникність спостерігається у пацієнтів з анкілозуючим спондилітом, ревматоїдним артритом та васкулітом та може бути важливим фактором у патогенезі цих захворювань.

З іншого боку, зниження проникності кишечника є основною причиною мальабсорбції, що призводить до недостатнього надходження поживних речовин і порушень фізичного розвитку. При деяких станах тонкого кишечника, таких як целіакія, проникність великих молекул може збільшуватися, у той час як проникність малих молекул зменшується, що призводить до пошкодження мікроворсинок. В результаті організм недоотримує поживні речовини, необхідні для детоксикації антигенів, що наповнюють організм.

Показання для проведення тесту “Тест на кишкову проникність” (у дужках вказані коди захворювань згідно МКБ10)

1. Хвороби органів травлення (K00-K93), зокрема:

• Хронічний гастрит та дуоденіт (К29)
• Виразкова хвороба (К25, К26)
• Хвороба Крона (К50)
• Неспецифічний виразковий коліт (К51)
• Целіакія (К90.0)
• Хронічні гепатити (K73)
• Порушення процесів всмоктування (К90)

2. Запальні поліартропатії (М05-М14)
3. Системні захворювання сполучної тканини (М30-М36), у тому числі ревматоїдний артрит, СЧВ тощо.
4. Бронхіальна астма (J45)
5. Захворювання шкірних покривів:

• Атопічний дерматит (L20)
• Акне (L70)
• Псоріаз (L40)
• Розацеа (L71)

6. Хвороби ендокринної системи:

• Аутоімунний тиреоїдит (Е06.3)
• Цукровий діабет (Е10-Е14)

7. Метаболічний синдром

Lactulosa Percent Recovery	Відсоток відновлення лактулози	Маркер підвищеної кишкової проникності
Mannitol Percent Recovery	Відсоток відновлення манітолу	Маркер мальабсорбції
Lactulosa/Manitol Ratio	Коефіцієнт лактулоза/манітол	Маркер підвищеної кишкової проникності

 

 

ЗАВАНТАЖИТИ / РОЗДРУКУВАТИ

 

ЗАВАНТАЖИТИ ЗРАЗОК