AoDyn / АоДин 15 порцій

N-ацетил цистеїн

• NAC знижує рівень ліпопротеїну (а) у пацієнтів із дисліпідемією^1,2.
• Прийом NAC у дозі 600 мг 2 рази на день протягом 3 місяців знижує ризик розвитку ІМ та інсульту у пацієнтів із хронічним захворюванням нирок³.
• Призначення NAC разом із нітрогліцерином у вигляді тривалої внутрішньовенної інфузії протягом 48 годин знижує розмір зони ураження ІМ на 5,5%, зменшує період больового синдрому порівняно з групою нітрогліцерин + плацебо⁴.
• NAC знижує розвиток толерантності до нітрогліцерину у пацієнтів ІХС⁵.

Дисліпідемія

Ферулова кислота

• Подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження. Пацієнти з гіперліпідемією. 24 пацієнти лікувальної групи отримували 1000 мг ФК на день, контрольна група (24 особи) приймала плацебо. Тривалість терапії 6 тижнів. Прийом ферулової кислоти супроводжувався статистично значним зниженням рівня холестерину на 8,1%, холестерину ЛПНЩ на 9,3%, тригліцеридів на 12,1% при підвищенні холестерину ЛПВЩ на 4,3%. Також відмічено суттєве зниження маркерів оксидативного стресу: малоновий діальдегід знижувався на 24,5%, рівень окислених ЛПНЩ на 7,1%. Паралельно відзначено суттєве зниження маркерів системного запалення: рівень СРБ знижувався на 32,6%, а TNF-α на 13,06%¹.
• Знижує активність HMG-CoA редуктазі^1,2,3.
• Прийом екстракту висівок рису, які багаті на ФК (9 грам на 1кг) знижує рівень ЛПНЩ та TNF-α у жінок у період постменопаузи з високим вихідним значенням ЛПНЩ¹.
• Волоський горіх, який багатий поліфенольними сполуками, особливо феруловою кислотою, має здатність покращувати ліпідний профіль, покращувати антиоксидативний захист та знижувати запалення за даними досліджень серед людей².
• Олія висівок рису, що містить велику кількість ФК має здатність покращувати фактори ризику ССЗ у осіб з гіперліпідемією³.

Ферулова кислота та атеросклероз

• У мишей, які перебували на Західному типі харчування, ФК мала позитивний ефект на утворення пінистих клітин, пов’язаних з утворенням атеросклеротичних бляшок. Цей ефект був пов’язаний з антиоксидативним та антагоністичним впливом на процес перекисного окислення ліпідів, які, у свою чергу, пов’язані з активацією СОД, каталази та глютатіон пероксидази⁴.

Альфа-ліпоєва кислота ІХС та АТ

• Подвійне сліпе перехресне дослідження. 36 пацієнтів ІХС. Комбінована терапія ацетил-L-карнітином та альфа-ліпоєвою кислотою або плацебо протягом 8 тижнів. Комбінована терапія зменшувала тонус плечової артерії та збільшувала її діаметр на 2,3% порівняно з групою плацебо. Також активна терапія знижувала систолічний артеріальний тиск особливо у осіб з артеріальною гіпертензією (з 151 до 142 мм рт ст), та пацієнтів з метаболічним синдромом (з 139 до 130 мм рт ст)⁵.

Альфа-ліпоєва кислота та захворювання периферичних судин

• Рандомінізоване подвійно-сліпе плацебо-контрольоване дослідження. 28 пацієнтів із захворюванням периферичних судин (кісточково-плечовий індекс 0,9-0,4). Пацієнти приймали альфа-ліпоєву кислоту у дозі 600 мг. на добу чи плацебо протягом 3 місяців. Прийом альфа-ліпоєвої кислоти призводив до зростання часу до появи болю при ходьбі та дистанції до появи болю, при зниженні інтенсивності больового синдрому на 93%⁶.

Альфа-ліпоєва кислота та ендотеліальна дисфункція

• 42 пацієнти з порушеною толерантністю до глюкози та 26 здорових пацієнтів (контрольна група). Пацієнти одержували 300 мг. альфа-ліпоєвої кислоти до глюкозо-толерантного тесту або плацебо. Поточна ендотелій залежна вазодилятація була знижена до глюкозотолерантного тесту у досліджуваних пацієнтів порівняно з групою контролю. Після навантаження глюкозою відмічено ще більш виражене порушення ендотелій залежної вазодилятації, однак у групі, яка приймала альфа-ліпоєву кислоту, ступінь порушення була суттєво меншою порівняно з групою, яка приймала плацебо⁷.
• 58 пацієнтів з метаболічним синдромом були рандомізовані подвійним сліпим методом на групи: ібесартан 150 мг, ліпоєва кислота 300 мг, ібесартан + ліпоєва кислота або плацебо протягом 4 тижнів (дослідження ISLAND). Прийом ібесартану та/або ліпоєвої кислоти супроводжувався статистично значущим зниженням IL-6, PAI-1, 8-ізопростану. 4 тижні лікування ібесартаном, ліпоєвою кислотою та ібесартаном + ліпоєвою кислотою збільшило ендотелій залежну вазодилятацію на 67%, 44%, 75% відповідно⁸.

Лікопін та функція ендотелію

• Рандомізували 36 пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, які отримували статини, та 36 здорових добровольців (ЗД) у співвідношенні 2:1, які отримували або 7 мг лікопіну, або плацебо щодня протягом 2 місяців у подвійному сліпому дослідженні. Реакції передпліччя на внутрішньоартеріальні інфузії ацетилхоліну (ендотелійзалежна вазодилатація; EDV), нітропрусиду натрію (ендотелійнезалежна вазодилатація; EIDV) та NG-монометил-L-аргініну (базальна активність синтази оксиду азоту (NO)) Також було вивчено ряд судинних та біохімічних вторинних кінцевих точок.
• EDV у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями після прийому лікопіну покращився на 53% (95% ДІ: від +9% до +93%, P = 0,03 порівняно з плацебо) без змін у EIDV або базальній відповіді NO. ЗД не показали змін до EDV після лікування лікопіном. Артеріальний тиск, жорсткість артерій, рівні ліпідів та hsCRP не змінилися у групах лікування лікопіном порівняно з плацебо у групі із серцево-судинними захворюваннями, а також у групі із ЗД.
• Відповіді EDV після лікування у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, які отримували лікування лікопіном, були аналогічні ЗД на початку дослідження (на 2% нижче, 95% ДІ: від -30% до +30%, P = 0,85), що також свідчить про те, що лікопін покращував функцію ендотелію. Висновки: додавання лікопіну покращує функцію ендотелію у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями при оптимальній вторинній профілактиці, але не у здорових осіб⁹.

Лікопін та артеріальний тиск

• Це подвійне сліпе, рандомізоване, плацебо-контрольоване дослідження було спрямоване на пошук ефективних доз Tomato Nutrient Complex (TNC) для підтримки нормального артеріального тиску нелікованих гіпертоніків. Ефект лікування TNC (5, 15 та 30 мг лікопіну) порівнювали з 15 мг синтетичного лікопіну та плацебо протягом восьми тижнів. Результати показують, що тільки лікування TNC, стандартизоване для 15 або 30 мг лікопіну, було пов’язане зі значним зниженням середнього артеріального систолічного тиску (САТ). Лікування нижчою дозою, стандартизованою для 5 мг лікопіну, або лікування 15 мг синтетичного лікопіну як самостійний препарат не мало значного ефекту. Щоб перевірити біодоступність каротиноїдів, добровольців протягом чотирьох тижнів лікували TNC з 2, 5 або 15 мг лікопіну. Підвищення рівня лікопіну, фітоєну та фітофлуєну в крові залежало від дози. Результати показують, що тільки рівні каротиноїдів, що досягаються за допомогою TNC у дозі 15 мг лікопіну або вище, корелюють з сприятливим впливом на САТ у гіпертоніків, тоді як нижчі дози та лікопін окремо цього не роблять¹⁰.

Лютеїн та атеросклероз

• Один авокадо на день при здоровій для серця дієті знижує рівень окислення ЛПНЩ у дорослих з надмірною вагою та ожирінням, і цей ефект був пов’язаний зі зниженням рівня sdLDL (дрібні ЛПНЩ)¹¹.
• Рандомізоване, подвійне-сліпе, плацебо-контрольоване двоцентрове інтервенційне дослідження з 65 учасниками з раннім атеросклерозом, які приймали або плацебо (A+P, n=31) або 20 мг/добу лютеїну (A+L, n=34) протягом 3 місяців .
• Добавки лютеїну призвели до значного зниження сироваткового інтерлейкіну-6 (IL-6) та хемоаттрактантного білка-1 моноцитів (MCP-1) через 3 місяці у групі A+L. Внутрішньогрупове порівняння виявило достовірну різницю у змінах сироваткового МСР-1 між групами А+Л та А+П. Ліпопротеїни низької щільності (ЛПНЩ) та тригліцериди (ТГ) у сироватці достовірно знизилися у групі А+Л. Зміни рівня лютеїну в сироватці були негативно пов’язані зі змінами ЛПНЩ у сироватці у групі А+Л, тоді як у групі А+П такої залежності не спостерігалося. Підвищення рівня лютеїну у сироватці після прийому нутрицевтиків може знизити рівень запальних цитокінів та ліпідів у сироватці, що може відігравати важливу роль у розвитку раннього атеросклерозу¹².

Ферулова кислота

• Дослідження на моделі хвороби Паркінсона у щурів. Вигодовування ФК щурам знижувало вираженість оксидативного стресу, викликаного 6-гідроксідопаміном, зменшувало фрагментацію ДНК, морфологічні зміни та блокувало апоптотичний каскад. ФК знижувала експресію динамін-залежного протеїну (Drp1). Drp1 це білок, який бере важливу участь у процесі розщеплення мітохондрій. ФК підвищувала експресію PCG1a і як наслідок підвищувалася експресія Mfn2 (мітофузин 2), який пов’язаний зі злиттями мітохондрій, що в кінцевому підсумку призводило до відновлення мітохондріальної динаміки. Мітохондріальна динаміка складається з: рухливості мітохондрій, розщеплення, злиття мітохондрій та мітофагії¹³.
• Подвійне-сліпе, плацебо-контрольоване перехресне дослідження серед пацієнтів із мітохондріальними цитопатіями. Комбінована терапія: альфа-ліпоєва кислота, коензим Q10, креатин моногідрат). Комбінована терапія знижувала рівень лактату та 8-ізопростану сечі, а також зростала сила кісткової дорсифлексії. Висновки: комбінована терапія покращує множинні мітохондріальні дисфункції та покращує продукцію енергії клітиною¹⁴.

Ферулова кислота

• ФК має виражену протизапальну дію за рахунок зниження активності ЦОГ-2, зниження концентрації простагландину Е2 і TNF-α. Протизапальний ефект супроводжувався поліпшенням функції ендотелію^15,16.
• ФК суттєво знижує рівні hs-CRP та TNF-α. Цей ефект пов’язаний з інгібуванням оксидативного стресу та запалення в гладком’язовій мускулатурі щурів за допомогою інгібування НАДФ оксидази та NF-κB шляху^17,18.

Ферулова кислота

• Пілотне дослідження серед п’яти добровольців. Прийом 500 мг ФК протягом 15 днів суттєво знижує оксидативний стрес у мононуклеарних клітинах людини¹⁹.

 

Альфа ліпоєва кислота та оксидативний стрес

• 13 осіб, які займалися фізичними навантаженнями (8 днів ізометричні/ізокінетичні навантаження на квадрицепс) та 20 осіб без фізичних навантажень (НТ) брали участь у дослідженні. Особи, які виконували фізичні навантаження, були рандомізовано розділені на 2 групи: група контролю та група (КТ), яка приймала альфа-ліпоєву кислоту в дозі 600 мг на добу (ЛТ). У осіб, КТ групи, рівень глютатіону в еритроцитах, активність глютатіон редуктази та глютатіон пероксидази був вищим, ніж у групі НТ, проте перекисні ліпіди та карбонільовані білки в крові обох груп не відрізнялися. У групі ЛТ, рівень тіолів у крові був суттєво вищий, ніж у групі КТ, також концентрація глютатіону на 40% вище, активність глютатіон пероксидази на 29% вища, а концентрація карбонілованих білків та перекисних ліпідів на 30% менша в періоді спокою та після фізичних навантажень. Висновки: альфа-ліпоєва кислота суттєво зменшувала оксидативні ушкодження шляхом активації антиоксидативної відповіді у відповідь на фізичні навантаження, що супроводжуються ушкодженням м’язів.
• 28 здорових чоловіків були рандомізовано розділені на 4 групи: 2 контрольні, одна, що приймала альфа-ліпоєву кислоту в дозі 600 мг. на добу і приймала ацетил-цистеїн у дозі 1200 мг. на добу. Тривалість лікування – 8 днів. Прийом альфа-ліпоєвої кислоти та ацетил-цистеїну супроводжувався зростанням антиоксидативної активності плазми, зниженням концентрації карбонілованих білків та перекисних ліпідів більш ніж на 30%²⁰.

Лікопін та оксидативний стрес, викликаний фізичним навантаженням

• Дане дослідження було проведене, щоб з’ясувати, чи захищає томатний сік від ROS (реакційних частинок кисню), спричинених інтенсивними фізичними вправами у нетренованих людей. Як маркер окислювального стресу використовувався рівень 8-oxodG в сироватці контролювали за допомогою модифікованого ELISA. Втручання проводилося за участю 15 нетренованих здорових піддослідних, які виконували 20-хвилинне фізичне навантаження за 80% від максимального пульсу на велоергометрі. Зразки крові брали до і за годину після тренування. Процедуру повторювали через 5 тижнів із щоденним прийомом 150 мл томатного соку, після чого слідував 5-тижневий період паузи в прийомі та ще 5 тижнів із щоденним прийомом томатного соку. Результати показали, що щоденне споживання томатного соку, що дорівнює 15 мг лікопіну на день, протягом 5 тижнів значно знижувало рівень 8-oxodG у сироватці після інтенсивних фізичних вправ. Висновок: ці дані переконливо свідчать про те, що томатний сік має потенційну антиоксидантну дію і може знижувати підвищений рівень ROS, викликаний окислювальним стресом²¹.

Ферулова кислота

• ФК має здатність зменшувати ризик розвитку злоякісних новоутворень завдяки антиоксидантній дії, індукуванню апоптозу та гальмуванню процесів проліферації^22,23,24.

N-ацетил цистеїн

• Отруєння парацетамолом. Як внутрішньовенне, так і пероральне введення NAC знижує як смертність так і стійкі ушкодження, спричинені отруєнням парацетамолом²⁵.
• Пероральний прийом NAC має ефективність у лікуванні інтоксикації, викликаної фосфамідом²⁶.

N-ацетил цистеїн

• NAC знижує дратівливість у пацієнтів з аутизмом у дозі від 900 до 2700 мг на добу²⁷.

N-ацетил цистеїн

• NAC покращує перебіг симптомів гострого бронхіту²⁸.
• NAC у дозі 600 мг на добу протягом півроку знижує ризик грипу з клінічними проявами порівняно з групою плацебо²⁹.
• NAC знижує ризик загострення хронічного бронхіту, якщо приймається в дозі 400-600 мг на добу протягом 3-36 місяців³⁰.
• Прийом NAC у дозі 257-1800 мг на добу протягом принаймні 6 місяців знижує ризик погіршення перебігу захворювання порівняно з плацебо³¹. Особливо цей ефект спостерігався у пацієнтів, які не приймають кортикостероїди³².

N-ацетил цистеїн

• NAC зменшує ризик пошкодження нирок та розвитку нефропатії після рентгену контрастних досліджень у пацієнтів із захворюваннями нирок³³.
• NAC знижує рівень гомоцистеїну, у тому числі й у пацієнтів з хронічним захворюванням нирок, які потребують гемодіалізу³⁴.

Альфа–ліпоєва кислота

• 35 пацієнтів цукровим діабетом 1 типу та 15 пацієнтів цукровим діабетом 2 типу отримували альфа-ліпоєву кислоту 600 мг. протягом 18 тижнів. Контрольна група одержувала плацебо. У пацієнтів, які приймали альфа-ліпоєву кислоту, відмічено суттєве зниження концентрації тромбомодуліну. У контрольній групі відзначено суттєве зростання альбумінурії, у той час, як у групі, яка приймала альфа-ліпоєву кислоту, концентрація альбуміну сечі не змінювалася. Автори статті зробили припущення, що цей ефект пов’язаний з антиоксидативною дією альфа-ліпоєвої кислоти³⁵.

Лікопін та рак передміхурової залози

• Рандомізоване контрольоване дослідження на основі помідорів у пацієнтів з раком простати: вплив на ПСА. Перед лікуванням 79 пацієнтів з раком передміхурової залози були рандомізовані на групи нутритивної терапії: 1) томатні продукти, що містять 30 мг лікопіну на день; 2) томатні продукти плюс селен, омега-3 жирні кислоти, ізофлавони сої, виноградний/гранатовий сік та зелений/чорний чай (томат плюс); або 3) контрольна дієта протягом 3 тижнів. Середній рівень ПСА значно знизився у групі томатів порівняно з контрольною групою (-2,9% та +6,5% відповідно, р = 0,016). В окремих постфактум-аналізах ми спостерігали, що середні значення ПСА знижувалися на 1% у пацієнтів з найвищим збільшенням у плазмі лікопіну, селену та n-3 жирних кислот порівняно із збільшенням на 8,5% у пацієнтів з найменшим збільшенням лікопіну, селену та n-3 жирних кислот (p = 0,003).
• Крім того, ПСА знижувався у пацієнтів з найвищим підвищенням лише у групі лікопіну (p = 0,009). Висновки: Тритижневе харчування з використанням тільки томатних продуктів або у поєднанні з селеном та омега-3 жирними кислотами знижує рівень ПСА у пацієнтів з неметастатичним раком передміхурової залози.
• Наше спостереження передбачає, що ефект може залежати як від агресивності захворювання, так і від рівня лікопіну, селену та омега-3 жирних кислот у крові³⁶.
• Дане дослідження було спрямоване на вивчення значущості концентрації лікопіну в плазмі та передміхурової залози після дієти, збагаченої лікопіном, у пацієнтів з діагнозом HGPIN. Тридцять два пацієнти з діагнозом HGPIN отримували дієту, збагачену лікопіном (20-25 мг лікопіну на день + 30 г на день томатної пасти потрійної концентрації) протягом 6 місяців. Подальша біопсія передміхурової залози через 6 місяців дозволила оцінити прогрес захворювання на РПЗ. Залежно від гістопатологічних особливостей результатів біопсії через 6 місяців пацієнти були розділені на три групи: простатит; HGPIN і рак передміхурової залози (РПЗ). Рівні ПСА та лікопіну в плазмі вимірювали до та після прийому лікопіну з їжею. Концентрацію лікопіну в простаті оцінювали лише після дієти з добавками. Тільки концентрація лікопіну у простаті показала значні відмінності між трьома групами (p = 0,03). Концентрація лікопіну в передміхуровій залозі нижче порога 1 нг/мг була пов’язана з РПЗ при контрольній біопсії через 6 місяців (p = 0,003).
• Ми не спостерігали загальних переваг від 6-місячного прийому лікопіну, оскільки швидкість прогресування HGPIN до РПЗ у нашій популяції (9/32, 28%) була аналогічна до показників, зазначених у літературі. Вихідні рівні ПСА також не показали суттєвих змін після дієти, збагаченої лікопіном. Наші результати вказують на концентрацію лікопіну в передміхуровій залозі як на багатообіцяючий біомаркер РПЗ. Необхідні подальші проспективні лонгітюдні дослідження з метою оцінки прогностичної ролі простатичного лікопіну при РПЗ³⁷.

• 60 здорових учасників чоловічої статі були набрані та рандомізовані для участі у цьому подвійному сліпому плацебо-контрольованому паралельному дослідженні та отримували або 14 мг на добу лактолікопіну, або плацебо протягом 12 тижнів. Первинною кінцевою точкою була зміна концентрації рухомих сперматозоїдів. Вторинними кінцевими точками були інші аспекти якості сперми, включаючи рівень ушкодження ДНК сперматозоїдів.
• Висновки. Добавка лактолікопіну в дозі 14 мг/добу покращує рухливість та морфологію сперматозоїдів у молодих здорових чоловіків³⁸.

Ендометріоз і N-ацетил цистеїн

• Прийом NAC у дозі 1200 мг на добу спільно з 400 мг альфа-ліпоєвої кислоти, 50 мг бромелаїну та 20 мг цинку протягом 6 місяців суттєво знижував больовий синдром та кількість анальгетиків у пацієнток з ендометріозом³⁹.

Альфа-ліпоєва кислота

• 37 пацієнтів з розсіяним склерозом було рандомізовано розділено на 4 групи: плацебо, 600 мг 2 рази на день, 1200 мг 1 раз на день та 1200 мг 2 рази на день. Прийом альфа-ліпоєвої кислоти суттєво знижував ММР-9 (матричну металопротеїназу-9) та клітинні адгезивні молекули (sICAM-1). Також альфа-ліпоєва кислота ускладнювала міграцію Т клітин у ЦНС⁴⁰.
• 600 мг альфа-ліпоєвої кислоти та 360 мг гама-ліноленової кислоти на день протягом 90 днів суттєво зменшували вираженість клінічних симптомів у пацієнтів із середнім та тяжким перебігом карпального тунельного синдрому, на відміну від комплексу вітамінів групи В, який чинив слабкий клінічний ефект⁴¹.

Альфа-ліпоєва кислота в лікуванні ішіазного болю

• Рандомінізоване, подвійне-сліпе порівняльне дослідження. 64 пацієнти з болем у спині. Розділено на 2 групи: перша приймала ацетил-L-карнітин у дозі 1180 мг/добу, 2 група – приймала тіоктову (альфал-ліпоєву) кислоту. Тривалість лікування – 60 днів. Тіоктова кислота в дозі 600 мг на добу виявилася не менш ефективною в лікуванні ішіазного болю, викликаного грижею міжхребцевого диску ніж ацетил-L-карнітин, що дозволяє суттєво знизити дозу знеболювальних препаратів у цих хворих⁴².

Альфа-ліпоєва кислота та карпальний тунельний синдром

• 600 мг альфа-ліпоєвої кислоти та 360 мг гама-ліноленової кислоти на день протягом 90 днів суттєво зменшували вираженість клінічних симптомів у пацієнтів із середнім та тяжким перебігом карпального тунельного синдрому, на відміну від комплексу вітамінів групи В, який чинив слабкий клінічний ефект⁴³.

Лютеїн та захворювання нервової системи

• У подвійному сліпому рандомізованому клінічному дослідженні (Дослідження вікових захворювань очей 2 [AREDS2]) реєстрували та спостерігали за 4203 учасниками, у яких був ризик розвитку пізньої вікової дегенерації жовтої плями (AMD). ) з жовтня 2006 р. по грудень 2012 р. Учасники були розподілені на групи і приймали або довголанцюгові поліненасичені жирні кислоти (ДЛПНЖК) (1 г) та/або лютеїн (10 мг)/зеаксантин (2 мг) або плацебо. Всім учасникам також давали різні комбінації вітамінів С, Е, бета-каротину та цинку. Виявили, що серед людей похилого віку з AMD пероральний прийом ДЛПНЖК або лютеїну/зеаксантину не справив статистично значущого впливу на когнітивну функцію⁴⁴.
• Рандомізоване, подвійне, плацебо-контрольоване дослідження молодих здорових дорослих n=51 (18-30 років). Учасники приймали 10 мг лютеїну + 2 мг зеаксантину (група L+Z, n = 37) або плацебо (n = 14) протягом 1 року. Прийом харчових добавок значно збільшував MPOD (оптична густина макулярного пігменту) протягом року порівняно з плацебо. Щоденне додавання L+Z та збільшення MPOD призвело до значного поліпшення просторової пам’яті, здатності міркувати та комплексної уваги, крім покращень через ефекти практики⁴⁵.
• 12-тижневе рандомізоване контрольоване дослідження за участю когорти з 84 дорослих (25-45 років, 31 чоловік), які були рандомізовані на 2 групи. Група лікування (N = 47) отримувала 12-тижневий щоденний прийом їжі зі свіжим авокадо Хаас. Контрольна група (N = 37) одержувала ізокалорійну дієту. Учасники групи лікування продемонстрували покращення рівня лютеїну у сироватці та точність виконання тесту Фланкера. Однак не було виявлено взаємозв’язку між продуктивністю та змінами лютеїнового статусу або нейроелектричних змінних. Значних змін ОЩМП не спостерігалося. Щоденне споживання авокадо протягом 12 тижнів після контролю покращило пригнічення уваги та підвищило концентрацію лютеїну у сироватці у дорослих з надмірною вагою та ожирінням. Однак когнітивні переваги не залежали від змін концентрації лютеїну⁴⁶.
• Дослідження Mediterranean-DASH Intervention for Neurodegenerative Delay (MIND) – рандомізоване контрольоване втручання, в якому вивчається вплив дієти MIND на запобігання зниженню когнітивних функцій. Дослідили 295 учасників протягом 3 років. Сумарний рівень лютеїну та зеаксантину в крові були позитивно пов’язані з вищими показниками семантичної пам’яті⁴⁷.
• 6-місячне рандомізоване контрольоване дослідження. 40 здорових учасників споживали один авокадо (n = 20, 0,5 мг/день лютеїну, AV) порівняно з однією картоплею або однією чашкою нуту (n = 20, 0 мг/день лютеїну, C). В обох групах спостерігалося покращення пам’яті та просторової робочої пам’яті. Тільки для AV була покращена стійка увага, а збільшення MPD (щільність макулярного пігменту) було пов’язане з покращенням робочої пам’яті та ефективності підходу до проблеми⁴⁸.

Альфа-ліпоєва кислота

• 12 пацієнтів ЦД 2 типу ІМТ 33,9±7,4 приймали 600 мг. альфа-ліпоєвої кислоти протягом 4 тижнів. Для контролю чутливості до інсуліну використовували гіперінсуліновий, еуглікемічний тест-кламп. Проведена терапія суттєво покращувала чутливість до інсуліну: індекс утилізації глюкози зростав з 3,2 до 5,95 та індекс чутливості до інсуліну зростав з 4,7 до 7,67. Висновки: короткий курс лікування альфа-ліпоєвою кислотою збільшував периферичну чутливість до інсуліну у пацієнтів ЦД 2 типу⁴⁹.
• Альфа-ліпоєва кислота знижувала рівень фруктозаміну у пацієнтів цукровим діабетом 2 типу⁵⁰.

Альфа-ліпоєва кислота та діабетична нейропатія

• Рандомінізоване контрольне дослідження. Пероральний прийом альфа-ліпоєвої кислоти у дозах 600,1200 та 1800 мг. на добу протягом 5 тижнів, показав свою ефективність у зниженні симптомів полінейропатії у пацієнтів з діабетичною дистальною симетричною полінейропатією. Найбільш оптимальним дозуванням була доза 600 мг на добу⁵¹.
• 95 пацієнтів ЦД 2 типу були розділені на 2 групи, що приймали в 600 мг. альфа-ліпоєвої кислоти на добу протягом 14 днів або плацебо. Альфа-ліпоєва кислота суттєво зменшувала симптоми оніміння, відчуття печіння та випалювання. Лікування переносилося пацієнтами задовільно. Висновки: альфа-ліпоєва кислота суттєво покращує чутливість шкіри у пацієнтів з діабетичною нейропатією⁵².
• Багатоцентрове, подвійне-сліпе плацебо-контрольоване дослідження (SYDNEY 2) серед 181 пацієнта з діабетичною полінейропатією. Пацієнти приймали 600 мг, 1200 мг, 1800 мг альфа-ліпоєвої кислоти або плацебо протягом 5 тижнів. Прийом альфа-ліноленової кислоти суттєво покращував нейропатичні симптоми у пацієнтів ЦД. Найбільш оптимальною є доза 600 мг на добу⁵³.
• Контрольне, рандомізоване, відкрите дослідження. 46 пацієнтів 1 типу цукрового діабету із тривалістю захворювання 16,8±8,9 років. Пацієнти отримували альфа-ліпоєву кислоту в дозі 600 мг. протягом 10 днів з наступним прийомом пігулок альфа ліпоєвої кислоти у дозі 600 мг протягом 50 днів. Альфа-ліпоєва кислота показала себе, як ефективний засіб у лікуванні різних форм автономної діабетичної нейропатії⁵⁴.
• Дослідження SYDNEY. Метаболічно стабільні пацієнти цукровим діабетом із симптоматичною (2 стадія) діабетичною сенсомоторною полінейропатією були рандомізовані на паралельне, подвійно-сліпе плацебо контрольоване дослідження. Пацієнти приймали альфа-ліпоєву кислоту у дозі 600 мг. чи плацебо. Препарат вводили в 5 разів на тиждень. Введено 14 ін’єкцій. Після лікування відмічено суттєве зниження кількості загальних симптомів нейропатії (стріляючі та пекучі болі, оніміння уві сні, поколювання). В/в введення альфа-ліпоєвої кислоти виявило виражений антиоксидативний ефект, а також знизило вираженість симптомів полінейропатії. Цей ефект пов’язаний з покращенням патофізіології нервів⁵⁵.
• Багатоцентрове, рандомінізоване, подвійне-сліпе плацебо-контрольоване дослідження серед 328 пацієнтів цукровим діабетом 2 типу. Введення альфа-ліпоєвої кислоти протягом 3 тижнів є ефективним засобом зниження симптомів діабетичної периферичної нейропатії. Пероральний прийом альфа-ліпоєвої кислоти у дозі 800 мг. на добу протягом 4 місяців покращує автономну серцеву дисфункцію у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу⁵⁶.
• Рандомінізоване подвійне-сліпе плацебо – контрольоване дослідження серед пацієнтів цукровим діабетом 2 типу (дослідження DEKAN). Досліджували варіабельність серцевого ритму. Лікування альфа-ліпоєвою кислотою протягом 4 місяців у дозі 800 мг. на добу помірно покращувало перебіг автономної серцевої нейропатії⁵⁷.
• Подвійне-сліпе плацебо – контрольоване дослідження серед 328 пацієнтів цукрового діабету 2 типу (дослідження ALADIN). Пацієнтам вводили 1200мг., 600мг. чи 100 мг. альфа-ліпоєвої кислоти або плацебо протягом 3 тижнів. Введення альфа-ліпоєвої кислоти в дозі 600 мг. на добу було ефективніше, порівняно з плацебо, у лікуванні периферичної діабетичної нейропатії⁵⁸.

Лютеїн та цукровий діабет 2 типу

• У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні 31 пацієнту з НПДР випадково призначали 10 мг/добу лютеїну або ідентичне плацебо протягом 36 тижнів. У пацієнтів з НПДР додавання лютеїну призводило до потенційного поліпшення контрастної чутливості при низькій просторовій частоті⁵⁹.
• Рандомізоване контрольоване дослідження споживання каротиноїдів та токоферолів через ризик хронічних захворювань оцінювало 5488 учасників у когортах WHI (Women’s Health Initiative 1993-1998). Аналіз цієї об’єднаної підгрупи (n = 5488) включав концентрації α- та β-каротину, лютеїну плюс зеаксантину (L + Z) та α-токоферолу. Тривалість спостереження становить 11,0 років для захворюваності на ССЗ та 13,2 року для раку та діабету. Були виявлені дещо нижчі ризики певних серцево-судинних захворювань, раку молочної залози та діабету були пов’язані з більш високим споживанням α- та β-каротину, нижчий ризик діабету був пов’язаний з більш високим споживанням L+Z, а підвищення ризику ІХС було пов’язано з підвищеним споживанням α-токоферолу⁶⁰.

Лікопін у лікуванні червоного плоского лишаю порожнини рота

• Тридцять симптоматичних пацієнтів з ЧПЛ, випадково розділених на дві групи по 15 осіб у кожній, отримували лікопін 8 мг/день і таке ж плацебо відповідно протягом 8 тижнів поспіль. Відчуття печіння за візуальною аналоговою шкалою та загальну відповідь на лікування за шкалою Тель-Авів-Сан-Франциско реєстрували при кожному відвідуванні.
• Результати. При прийомі лікопіну спостерігалося більш виражене (84%) зменшення відчуття печіння, ніж у групі плацебо (67%). У всіх 15 (100%) пацієнтів у групі лікопіну спостерігалося поліпшення на 50% і більше, а у 11 (73,3%) пацієнтів спостерігалося покращення на 70–100%, тоді як у групі плацебо це число становило лише 10 та 4 (26,7%) відповідно. .
• Висновок: лікопін був дуже ефективний у лікуванні ЧПЛ, і окислювальний стрес може відігравати роль у патогенезі захворювання⁶¹.

Лікопін та лікування підслизового фіброзу порожнини рота (ПСФ)

• До основної групи увійшли 92 пацієнти з ПСФ. З 92 пацієнтів 46 отримували лікопін, інші 46 приймали плацебо. Пацієнти групи лікопіну отримували 8 мг Lycored TM на день у два прийоми по 4 мг кожний, тоді як пацієнти групи плацебо отримували таблетку плацебо двічі на день. Пацієнтів обстежували щодо зміни відкривання рота та інших клінічних симптомів ПСФ протягом трьох місяців і спостерігали протягом наступних двох місяців.
• Результати. Було виявлено, що лікопін значно ефективний у покращенні ознак та симптомів ПСФ. Він був ефективним у зменшенні об’єктивних ознак ПСФ, про що свідчить поліпшення максимального відкривання рота, відсоток якого становив 69,56% (P<0,05)⁶².

• 166 жінок під час менопаузи. Тривалість терапії 14 тижнів. Споживання суміші ізофлавонів сої, лікопіну, вітаміну С, вітаміну Е та риб’ячого жиру може викликати клінічно вимірюване зменшення глибини зморшок на обличчі після тривалого використання. Ми також вперше показали, що прийом перорального продукту, що містить лікопін, збільшує відкладення нових колагенових волокон у дермі.

Оптична щільність макулярного пігменту (MPOD) та вікова дегенерація жовтої плями (ВДЖП)

• Дворічне багатоцентрове подвійне рандомізоване дослідження за участю 4203 учасників віком від 50 до 85 років із ризиком розвитку пізньої ВДЖП. Досліджувані приймали: плацебо або лютеїн/зеаксантин, 10 мг/2 мг або омега-3 довголанцюгові поліненасичені жирні кислоти 3, 1,0 г або їх комбінацію. Результат дослідження: лютеїн/зеаксантин можуть бути більш ефективними, ніж бета-каротин, у добавках для лікування вікової дегенерації жовтої плями⁶⁴.
• У цьому рандомізованому контрольованому подвійному сліпому дослідженні 100 здорових учасників віком 40-70 років були рандомізовані у співвідношенні 1:1 для щоденного прийому або 6 мг лютеїну на день (LT-G, n = 49) або 6 мг лютеїну + DHA 700 мг/день (LT/DHA-G, n = 51) протягом 3 місяців. Результат: прийом лютеїну покращує MPOD (оптичну щільність макулярного пігменту) у здорових людей із середземноморської популяції, ефективність суттєво збільшується у присутності DHA⁶⁵.
• Рандомізоване подвійне сліпе плацебо-контрольоване паралельне групове порівняльне дослідження за участю 59 здорових дорослих чоловіків та жінок віком від 20 до 69 років. Постійний прийом 12 мг лютеїну на день протягом 16 тижнів, враховуючи його біодоступність, збільшувалася MPOD (оптична щільність макулярного пігменту). Також обриси видимих ​​об’єктів ставали чіткішими і ефективно придушувалося зниження зорової функції, викликане відблисками світла⁶⁶.
• Моноцентрове подвійне сліпе рандомізоване дослідження виявило значну кореляцію між рівнем MPOD та концентрацією лютеїну у ЛПВЩ. 99 добровольців споживали або два стандартні яйця, або два збагачені лютеїном яйця на день (0,12 і 0,96 мг відповідно) протягом 4 місяців. MPOD (оптична щільність макулярного пігменту) трохи збільшилася в обох групах. Концентрації лютеїну, зеаксантину та DHA у плазмі були значно підвищені у групі, яка отримувала збагачений препарат, порівняно зі стандартною групою. Цікаво, що лютеїн з ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ) сильно корелював з MPOD⁶⁷.
• Довгостроковий біомаркер ефективності лютеїну, MPOD, у 4-тижневому клінічному дослідженні статусу лютеїну у відповідь на дієтичне втручання не змінився. Автори дослідження зробили висновок, що для збільшення MPOD (оптичну щільність макулярного пігменту) необхідний триваліший період втручання⁶⁸.
• У проспективному рандомізованому подвійному сліпому дослідженні вивчався вплив прийому 20 мг лютеїну у двох різних капсулах (з бджолиним воском або складними ефірами гліцерину та жирних кислот) протягом 6 місяців на парні очі 39 японських пацієнтів з односторонньою віковою дегенерацією жовтої плями. У моделі множинної регресії вік негативно асоціювався з вищою концентрацією лютеїну в плазмі, тоді як споживання зелених овочів позитивно асоціювалося з концентрацією лютеїну в плазмі. Значне збільшення MPOD не було повністю підтверджено при тривалості прийому 6 місяців, незважаючи на значне збільшення концентрації лютеїну у плазмі⁶⁹.
• До рандомізованого подвійного сліпого плацебо-контрольованого багатоцентрового дослідження було включено 70 пацієнтів з ознаками ранньої вікової макулодистрофії (ВМД). Всі суб’єкти були випадково розподілені на 2 групи: перша приймала 10 мг лютеїну на день, друга – плацебо протягом 1 року. В результаті дослідження відмічено значне щомісячне зниження концентрації sC5b-9 у плазмі на 1,1 нг/мл у групі лютеїну, що призвело до його зниження з 60,3 нг/мл на початку дослідження до 46,3 нг/мл через 12 місяців. У групі плацебо виявили значне щомісячне збільшення концентрації sC5b-9 у плазмі на 0,6 нг/мл, що призвело до збільшення з 51,6 нг/мл на початку дослідження до 58,4 нг/мл через 12 місяців. Додавання лютеїну інгібує системну активацію системи комплементу, що забезпечує додаткові функціональні докази позитивних ефектів цього каротиноїду при лікуванні AMD⁷⁰.
• Рандомізоване, подвійне-сліпе та плацебо-контрольоване дослідження серед 112 пацієнтів з ранньою AMD (age-related macular degeneration). Досліджувані отримували або 10 мг лютеїну, 20 мг лютеїну, комбінацію лютеїну (10 мг) та зеаксантину (10 мг), або плацебо щодня протягом 2 років. Концентрація лютеїну у сироватці та MPOD значно збільшилася у всіх групах активного лікування. Добавка з лютеїном у дозі 20 мг була найбільш ефективною у збільшенні MPOD (оптична щільність макулярного пігменту) та CS (контрастна чутливість) при 3 циклах/градус протягом перших 48 тижнів. Тим не менш, вони обидва значно збільшилися до того самого пікового значення після прийому 10 мг або 20 мг лютеїну під час втручання. Тривалий прийом лютеїну може підвищити концентрацію лютеїну в сироватці, MPOD (оптичну щільність макулярного пігменту) та зорову чутливість у пацієнтів із ранньою формою AMD (вікова дегенерація жовтої плями). 10 мг лютеїну на день можуть бути рекомендованим дозуванням для тривалого лікування AMD на ранніх стадіях⁷¹.
• Рандомізоване контрольоване дослідження. 44 пацієнти з ВМД (вікова макулярна дегенерація) були випадково розділені на дві групи, які отримували плацебо (n = 21) або харчову добавку (n = 23, 12 мг лютеїну та 280 мг ДГК на день). Через рік середній показник ОЩМП збільшився на 0,059 у групі плацебо та на 0,162 у пацієнтів, які отримували лютеїн та DHA. Ця різниця між групами була достовірною (p<0,05). Добавки з лютеїном та DHA ефективні для збільшення ОЩМП (оптична щільність макулярної плями) та можуть допомогти у запобіганні віковій дегенерації жовтої плями⁷².
• 8-місячне рандомізоване контрольоване дослідження. 72 жінки у постменопаузі були рандомізовані у паралельне дослідження тривалістю 8 місяців: група А: антоціаніни (60 мг/день); група X: ксантофіли (6 мг лютеїну + 2 мг зеаксантину/добу); Група X+A: антоціаніни (60 мг на добу) + ксантофіли (6 мг на L + 2 мг на добу). MPOD (оптична щільність макулярного пігменту) не змінилася в жодній із груп наприкінці дослідження⁷³.
• 6-місячне рандомізоване контрольоване дослідження. 40 здорових учасників споживали один авокадо (n = 20, 0,5 мг/день лютеїну, AV) порівняно з однією картоплею або однією чашкою нуту (n = 20, 0 мг/день лютеїну, C). Через шість місяців AV підвищував рівень лютеїну у сироватці на 25% порівняно з вихідним рівнем. У групі З збільшився на 15%. Також через шість місяців було відзначено збільшення густини макулярного пігменту від вихідного рівня по AV і відсутність збільшення групи C⁷⁴.
• Дослідження NVC (Night Vision and Carotenoids) демонструє, що збільшення MPOD у людей з порушеннями нічного зору показало відчутні переваги у численних зорових функціях, які є важливими для водіння в нічний час. Це 6-місячне рандомізоване плацебо-контрольоване клінічне дослідження впливу добавок каротиноїдів на нічний зір у людей похилого віку. 33 учасники були рандомізовані в активну групу (14 мг зеаксантину/7 мг лютеїну) або групу плацебо (приблизно 2:1). 2,76 та 2,54 з відповідно, а також було відмічено зниження кращої яскравості, необхідної для виконання зорових завдань. У групі, що отримувала добавки, спостерігалися поліпшення показників UFOV (useful field of view) для розділеної уваги та поліпшення сукупного показника ризику аварії. Група плацебо залишилася незмінною⁷⁵.

Швидкість та ефективність обробки зорових сигналів

• Подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження впливу лютеїну та зеаксантину на швидкість та ефективність нейронної обробки. 92 молоді здорові людини приймали або плацебо (n = 10), або тільки зеаксантин (20 мг/день; n = 29), або змішану композиції, що містить 26 мг/день зеаксантину і 8 мг/день лютеїну і 190 мг/день змішаних омега -3 жирних кислот (n = 25) протягом 4 місяців. Були виявлені значні кореляції між лютеїном та зеаксантином сітківки (макулярний пігмент) та порогами CFF (критична частота злиття миготіння) та зорово-моторними характеристиками. Прийом зеаксантину або змішаної композиції призводило до значного збільшення CFF (~12%) та часу зорово-моторної реакції (~10%) порівняно з плацебо. Загалом збільшення щільності макулярного пігменту за рахунок прийому призвело до значного поліпшення швидкості обробки зорових даних навіть при тестуванні молодих здорових людей, які, як правило, знаходяться на піку ефективності⁷⁶.
• Проспективне, рандомізоване, подвійне-сліпе порівняльне дослідження. 20 японських учасників (22-47 років) були рівномірно розділені на дві групи: група з вільним лютеїном, що отримувала добавки з 10 мг вільного лютеїну; або група складних ефірів лютеїну, додавання 20 мг складних ефірів лютеїну, що еквівалентно 10 мг вільного лютеїну. Щоденно протягом 3 місяців. Концентрації лютеїну в сироватці та рівні ОЩМП (оптична щільність макулярного пігменту) значно збільшувалися як при використанні вільного лютеїну, так і ефірів лютеїну, і між ними не було виявлено суттєвих відмінностей⁷⁷.

• Лютеїн підвищував рівень лютеїну в плазмі, що було пов’язано з підвищеною фізичною активністю та скороченням часу сидячого способу життя у людей похилого віку. Дослідження включало рандомізоване подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження тривалістю 5 тижнів. 39 учасників (ІМТ 25,3 ± 2,6 кг/м²; вік 68,8 ± 6,4 року), які не відповідають австралійським рекомендаціям з фізичної активності (150 хвилин на тиждень від помірної до високої активності). Після 1-тижневого підготовчого періоду учасникам було запропоновано вживати по 3 капсули на день, що містять 7 мг лютеїну, а також 0,3 мг зеаксантину (всього 21 мг/день лютеїну та 0,9 мг/день зеаксантину) або 3 капсули плацебо на день (154,5 мг мікрокристалічної целюлози, 154,5 мг лактози, 4 мг коричневого какао та 2 мг сафлорового барвника на капсулу; плацебо). Капсули всі були схожі на вигляд і споживалися з 250 мл цільного молока (3-4% жирності). Відсоткова зміна рівня лютеїну в плазмі була позитивно пов’язана з відсотковою зміною показників середньодобової активності. Самоефективність вправ не змінилася⁷⁸.

• Рандомізоване контрольоване багатоцентрове клінічне дослідження ефектів антиоксидантів при кістозному фіброзі. 73 учасники з панкреатичною недостатністю та муковісцидозом у віці 10 років і старше з ОФВ1 від 40% до 100% приймали антиоксидантно-збагачений мультивітамін (n=36) або контрольний полівітамін без збагачення антиоксидантами (n=37) протягом 16 тижнів. Зміна концентрації мієлопероксидази в мокротинні, первинна кінцева точка ефективності, суттєво не відрізнялася між обробленою та контрольною групами. Концентрації системних антиоксидантів (β-каротин, коензим Q10, γ-токоферол і лютеїн) значно збільшилися в групі, яка отримувала антиоксиданти, тоді як циркулюючий кальпротектин і мієлопероксидаза знизилися в групі, яка отримувала лікування, порівняно з контрольною групою на 4 тижні. У групі, яка отримувала лікування, ризик першого легеневого загострення, що вимагає призначення антибіотиків, був нижчим, ніж у контрольній групі. Функція легень та кінцеві точки зростання не відрізнялися між групами. Небажані явища та переносимість були однаковими між групами⁷⁹.

1. Food Funct. 2017, 8, 2165–2174.

2. Food Funct. 2012, 3, 134–140.

3. J. Res. Med. Sci. 2012, 17, 626–631.

4. Food Chem. Toxicol. 2010, 48, 2298–2303.

5. J Clin Hypertens (Greenwich). 2007 Apr;9(4):249-55.

6. J Altern Complement Med. 2007 Jun;13(5):577-84.

7. Clin Endocrinol (Oxf). 2008 May;68(5):716-23.

8. Circulation. 2005 Jan 25;111(3):343-8.

9. PLoS One . 2014 Jun 9;9(6):e99070.

10. Nutrients . 2019 Apr 26;11(5):950.

11. J Nutr 2020 Feb 1;150(2):276-284.

12. J Atheroscler Thromb 2013;20(2):170-7.

13. Phytother Res. 2020 Jan;34(1):214-226.

14. Muscle Nerve. 2007 Feb;35(2):235-42.

15. J. Clin. Biochem. Nutr. 2007, 40, 92–100.

16. Food Chem. Toxicol. 2017, 103, 41–55.

17. Int. Immunopharmacol. 2015, 28, 1018–1025.

18. Int. Immunopharmacol. 2017, 45, 128–134.

19. J. Nutr. Biochem. 2017, 48, 51–61.

20. Physiol Res. 2009;58(6):855-61.

21. Nutr J . 2012 May 2;11:29.

22. J. Clin. Biochem. Nutr. 2007, 40, 92–100.

23. Nutrients 2017, 9, 163.

24. Toxicol. In Vitro 2007, 21, 576–585.

25. Cochrane Database.Syst.Rev. 2006;(2):CD003328.

26. Semin Oncol 1983;10:66-71.

27. BMC Psychiatry 2013;13:196.

28. Adv Ther. 2019;36(12):3356-3367.

29. Eur Respir J 1997;10:1535-41.

30. Clin Ther 2000;22:209-21.

31. Heart Lung. 2017 Mar-Apr;46(2):120-128.

32. Respiration 1999;66:495-500.

33. Circ Cardiovasc Interv. 2017 May;10(5).

34. Atherosclerosis 1996;120:241-4.

35. Diabetes Res Clin Pract. 2001 Jun;52(3):175-83.

36. Clin Nutr . 2017 Jun;36(3):672-679.

37. Int J Mol Sci. 2014 Jan 21;15(1):1433-40.

38. Eur J Nutr. 2020 Mar;59(2):825-833.

39. Eur J Obstet Gynecol Reprod Biol. 2018;228:221-224.

40. Mult Scler. 2005 Apr;11(2):159-65.

41. Eur Rev Med Pharmacol Sci. 2009 Mar-Apr;13(2):133-9.

42. Clin Drug Investig. 2008;28(8):495-500.

43. Eur Rev Med Pharmacol Sci. 2009 Mar-Apr;13(2):133-9.

44. JAMA  2015 Aug 25;314(8):791-801.

45. Nutrients 2017 Nov 14;9(11):1246.

46. Int J Psychophysiol 2020 Feb;148:13-24.

47. J Nutr Sci 2021 Aug 16;10:e64.

48. Nutrients 2017 Aug 23;9(9):919.

49. Hormones (Athens). 2006 Oct-Dec;5(4):251-8.

50. Endocr Pract. 2002 Jan-Feb;8(1):29-35.

51. Neurologist. 2007 May;13(3):164-7.

52. Zhonghua Yi Xue Za Zhi. 2007 Oct 16;87(38):2706-9.

53. Diabetes Care. 2006 Nov;29(11):2365-70.

54. Rom J Intern Med. 2004;42(2):457-64.

55. Diabetes Care. 2003 Mar;26(3):770-6.

56. Diabetes. 1997 Sep;46 Suppl 2:S62-6.

57. Diabetes Care. 1997 Mar;20(3):369-73.

58. Diabetologia. 1995 Dec;38(12):1425-33.

59. Asia Pac J Clin Nutr 2017 May;26(3):406-411.

60. Am J Clin Nutr 2019 Apr 1;109(4):1189-1196.

61. Indian J Dent Res . Sep-Oct 2011;22(5):639-43.

62. Indian J Dent Res . Jul-Aug 2012;23(4):524-8.

63. Int J Cosmet Sci . 2014 Feb;36(1):22-31.

64. JAMA Ophthalmol 2014 Feb;132(2):142-9.

65. Ophthalmic Res 2021;64(6):1068-1076.

66. Nutrients 2020 Sep 28;12(10):2966.

67. Nutrients 2021 Sep 24;13(10):3347.

68. Nutrients 2021 Oct 15;13(10):3614.

69. Sci Rep 2020 Apr 6;10(1):5958.

70. Acta Ophthalmol 2015 Mar;93(2):141-5.

71. Biomed Res Int 2015;2015:564738.

72. Nutrients 2013 Feb 15;5(2):543-51.

73. Nutrients 2018 Jul 25;10(8):959.

74. Nutrients 2017 Aug 23;9(9):919.

75. Nutrients 2021 Sep 14;13(9):3191.

76. PLoS One 2014 Sep 24;9(9):e108178.

77. Acta Ophthalmol 2016 Sep;94(6):e411-6.

78. Nutrients 2014 Mar 3;6(3):974-84.

79. Am J Respir Crit Care Med 2018 Sep 1;198(5):639-647.