Glutaredox / Глютаредокс 30 табл.

Механізм дії

Роль глютатіону в організмі:

1. Є потужним детоксикаційним агентом: є кофактором ферменту II фази детоксикації – глютатіон-s-трасферази, яка детоксикує широкий спектр токсичних сполук, у тому числі і важких металів.
2. Має виражену антиоксидативну дію, тобто інактивує велику кількість вільних радикалів і відновлює окислені форми вітамінів Е і С, нитки ДНК та окислені білки, пошкоджені вільними радикалами.

Вільними радикалами (СР) називають нестабільні молекули або атоми, які негативно впливають на організм людини. Причина нестабільності вільного радикала полягає в наявності неспареного електрона. Вільні радикали, прагнучи отримати електрон, що бракує, вступають в реакцію з найближчою молекулою і відривають від неї вільний електрон. А постраждала молекула, втративши електрон, стає вільним радикалом з усіма наслідками. Розвиваючись лавиноподібно, така реакція здатна зруйнувати клітини та тканини живого організму.

3.Необхідний синтезу енергії (АТФ) в організмі, оскільки є кофактором ферменту циклу Кребса – аконитат-дегидрогенази.

4.Глютатіон також бере участь у синтезі ДНК та відновленні його ушкоджень, синтезі білка та простогландинів, активації ферментів, транспорті амінокислот тощо.

Клінічні наслідки дефіциту глютатіону в організмі

Наслідки вродженого дефіциту глютатіону

У пацієнтів з вродженим дефіцитом синтезу глютатіону спостерігається зниження концентрації цього трипептиду в тканинах на 50% у порівнянні з нормальними значеннями і це, у свою чергу, призводить до розвитку наступних патологічних станів: гемолітичної анемії, дегенеративних процесів у мозочку та спинному мозку, пери міопатії, аміноацидурії та тяжких неврологічним порушенням після 40 років [1].

Імунна система

Функціональна активність клітин імунної системи та їх проліферативний потенціал залежить від адекватного рівня глютатіону всередині клітини. У пацієнтів із низьким рівнем глютатіону спостерігається зниження рівня Т – хелперів [2].

Захворювання печінки

Концентрація глютатіону в плазмі крові та еритроцитах знижена у пацієнтів з цирозом печінки, вірусними гепатитами, неалкогольною жировою хворобою печінки та після прийому алкоголю [3].

Захворювання підшлункової залози

У пацієнтів, як із гострим, так і хронічним панкреатитом, рівень глютатіону суттєво знижений [4].

Захворювання легень

Дефіцит глютатіону пов’язаний з багатьма хронічними захворюваннями легень, зокрема: хронічним обструктивним захворюванням легень, бронхіальною астмою, респіраторним дистресом – синдромом [5].

Захворювання шлунково-кишкового тракту

У людей похилого віку, у пацієнтів з хронічним гастритом і виразковою хворобою, асоційованими з H.pylori, та хворобою Крона відзначено суттєве зниження концентрації глютатіону у слизовій оболонці кишечнику [6].

Серцево-судинна система

У пацієнтів з інфарктом міокарда та у чоловіків із сімейною історією ІХС відзначений низький рівень глютатіону в організмі. Передопераційне внутрішньовенне введення глютатіону перед проведенням аорто-коронарного шунтування покращує функцію нирок у післяопераційному періоді шляхом системного покращення артеріальної функції. Також дослідження у хворих з атеросклерозом показали, що внутрішньовенне введення глютатіону покращує вазодилятацію мікросудин, індуковану ацетилхоліном, у тому числі епікардіальних артерій. Цей ефект, очевидно, пов’язані з збільшенням продукції NO судинної стінкою[7].

Цукровий діабет

У пацієнтів з порушеною толерантністю до глюкози, з гіперглікемією натщесерце, цукровим діабетом знижено рівень глютатіону у сироватці крові. Причому легкі та помірні фізичні навантаження у діабетиків підвищували концентрацію цього трипептиду у крові [8].

Захворювання центральної нервової системи

У пацієнтів із хворобою Паркінсона та хворобою Альцгеймера концентрація глютатіону в клітині знижена на 70-80% [9].

Glutaredox має свою терапевтичну дію завдяки наявності відновленого глютатіону, вітаміну С, селену, L-цистину.

Відновлений глутатіон (GSH) є фундаментальною хімічною сполукою організму, є життєво важливою у всіх органах та тканинах і складається з трьох амінокислот – цистеїну, гліцину та глутамінової кислоти.

Це найпотужніша антиоксидантна та детоксикаційна молекула в організмі людини. Особливий хімічний склад посилює його користь у нейтралізації шкідливого впливу вільних радикалів, токсинів, важких металів, впливає на регуляцію багатьох клітинних функцій, таких як синтез та відновлення ДНК, синтез білка, активація та регуляція різних ферментів, важливих для життєдіяльності організму. Крім того, глютатіон здатний відновлювати інші антиоксиданти, такі як: вітамін С, вітамін Е, бета-каротин.

Секрет його потужності полягає в наявності сірковмісних груп (SH) цистеїну, завдяки яким глютатіон бере участь у численних окислювально-відновних процесах; є кофактором антиоксидантних та детоксикаційних ферментів, таких як: глютатіонпероксидаза, глютатіонредуктаза та глютатіонтрансфераза.

Глутатіонтрансфераза каталізує реакції знешкодження токсичних сполук, що проходять за участю глутатіону; глутатіонпероксидаза інактивує перекис водню та відновлює ліпідні та інші органічні молекули, окислені вільними радикалами; глутатіонредуктаза відновлює сам глютатіон. У всіх цих ферментних реакціях глютатіон виступає як кофермент.

У здорових клітинах співвідношення між відновленим та окисленим глутатіоном, як правило, становить 9:1. Дисбаланс цього співвідношення може бути показником оксидативного стресу в нашому організмі.

Відновлений глутатіон, зв’язуючись з продуктами метаболізму та токсинами (реакція II фази детоксикації), перетворює їх на сполуки, які легко виводяться за допомогою жовчі та/або сечі.

Рівень глутатіону фізіологічно знижується із збільшенням віку, прискорюючи процеси клітинного старіння. Також існують інші фактори, що впливають на його зниження: радіація, токсичні сполуки навколишнього середовища, куріння, зловживання алкоголем, жирною їжею, незбалансоване та нераціональне харчування, різні інфекції, стрес та травми, прийом парацетамолу, а також захворювання, пов’язані з посиленням оксидативного стресу, які призводять до виснаження, і, як наслідок, збільшення потреби у відновленому глютатіоні.

Таким чином, прийом відновленого глутатіону може бути корисним у випадках його виснаження, спричиненого ендогенними та екзогенними факторами.

Селен є кофактором ферменту глутатіонпероксидази, який необхідний для нейтралізації перекису водню. Крім того, сприяє нормальному функціонуванню імунної системи та захисту клітин від оксидативного стресу.

Вітамін С захищає клітинні структури від негативного впливу вільних радикалів, вкрай важливий для адекватної роботи імунної системи, знижує втому та напругу та гальмує окислення глютатіону.

L-цистин є важливим прекурсором глутатіону.

Біодоступність глютатіону

Незважаючи на свою широку терапевтичну дію, застосування цієї сполуки обмежене через її низьку біологічну доступність. Пероральні форми глютатіону показали свою низьку клінічну ефективність через швидке руйнування цього трипептиду в кишечнику за допомогою ферменту гамма-глютамілтрансферази. Внутрішньовенна форма цієї сполуки має високий ступінь біодоступності, проте її застосування лімітовано необхідністю проведення внутрішньовенних маніпуляцій.

Італійським вченим компанії Named вдалося розробити сублінгвальну (під’язичну) форму глютатіону з високим ступенем біологічної доступності. Про це свідчить дослідження Daniela Buonocore et.al, в результаті якого було виявлено наступне: сублінгвальна форма глутатіону (препарат Glutaredox) у дослідженнях, як in vivo з буккальним епітелієм, так і in vivo на здорових добровольцях, показала високий абсорбційний потенціал і суттєве зростання концентрації цієї сполуки у крові добровольців після сублінгвального прийому [10].

Дані наукових досліджень про застосування нутрицевтики Glutaredox

1. Дослідження на щурах. 5 груп лабораторних тварин: 1 контрольна; 2 група отримувала токсин тетрахлорид вуглецю; 3 група – тетрахлорид вуглецю + силімарин; 4 група – тетрахлорид вуглецю + рослинний гепатопротектор YNK (жень-шень, корінь солодки, евкоммія); 5 група – тетрахлорид вуглецю + Glutaredox. Вигодовування щурам тетрахлориду вуглецю призводило до розвитку токсичного гепатиту з істотним зростанням концентрації печінкових ферментів у крові. Однак прийом як Glutaredox, так і силімарину та YNK суттєво зменшував токсичну дію на печінку тетрахлориду вуглецю, знижував рівень трансаміназ у крові та перекисних ліпідів (LPO) у печінці при суттєвому зростанні концентрації глютатіону у тканині печінки. При цьому найбільш виражений позитивний терапевтичний ефект був відзначений у щурів, які приймали Glutaredox [11].
2. Двомісячне клінічне дослідження серед 75 пацієнтів з поліморфізмом GSTМ1-null (глютатіон-s-трансферази). Пацієнти були поділені на 3 групи по 25 осіб у кожній. Перша група приймала Glutaredox по 1 таб. 1 раз на день протягом 2 місяців. Друга група отримувала внутрішнє введення глютатіону в дозі 600 мг на фізіологічному розчині 2 рази на тиждень протягом 1 місяця. Третя група приймала 3 г перорального катіонного сорбенту протягом 2 місяців. Результати дослідження показали, що сублінгвальний прийом глютатіону у вигляді нутрицевтика Glutaredox призводить до суттєвого зростання концентрації відновленої форми (GSH) глютатіону в еритроцитах при суттєвому зниженні концентрації окисленої форми (GSSG). Причому цей ефект був більш виражений у осіб, які приймали сублінгвальну форму, порівняно з групою, якою вводили препарат внутрішньовенно. Також встановлено, що сублінгвальна форма глютатіону більш суттєво знижувала концентрацію 8-OHdG (маркера оксидативних пошкоджень ДНК) та суттєво підвищувала активність глютатіонпероксидази, ферменту, який відіграє важливу роль в антиоксидативному захисті організму[12].

[1] Sen CK. Nutritional biochemistry of cellular glutathione. Nutr Biochem 1997;8:660-672.

Meister A, Larsson A. Glutatione synthetase deficiency and other disorders of gamma-glutamil cycle.  In Scriver CR, Kinzler KW,  Valle D,et al, eds. The Metabolic and Molecular Bases of Inherited Diseases. Ner York: McGraw-Hill; 1995: 1461-1477.

Gul M, Kutay FZ, Temocin S, et al. Cellular and clinical implication of glutathione. Indian J Exp Biol 2000; 38:  625-634.

[2]  Kidd PM. Glutathione: systemic protectant against oxidative and free radical damage. Altern Med Re 1997;1:155-176.

Look MP, Rockstroh JK, Rao GS, et al. Serum selenium, plasma glutathione (GSH) and erythrocyte glutathione peroxidase (GSH-Px)-levels in asymptomatic versus symptomatic human immunodeficiency virus-1 (HlV-l)-infection. Eur J Clin Nutr 1997;51:266-272.

[3] Chawla RK, Lewis FW, Kutner MH, et al. Plasma cysteine, cysteine, and glutathione in cirrhosis. Gastroenterology 1984;87:770-776.

Loguercio C, Taranto D, Vitale LM, et al. Effect of liver cirrhosis and age on the glutathione concentration in the plasma, erythrocytes, and gastric mucosa of man. Free Rad Biol Med 1996;20:483-488.

Gul M, Kutay FZ, Temocin S, et al. Cellular and clinical implication of glutathione. Indian J Exp Biol 2000; 38:  625-634.

[4] Gut A, Chaloner C, Schofield D, et al. Evidence of toxic metabolite stress in black South Africans with chronic pancreatitis. Clin ChimActa 1995;236:145-153.

Kidd PM. Glutathione: systemic protectant against oxidative and free radical damage. Altern Med Re 1997;1:155-176.

[5] Sen CK. Nutritional biochemistry of cellular glutathione. Nutr Biochem 1997;8:660-672.

Anderson ME. Glutathione and glutathione delivery compounds. Adv Pharmacol 1997;38:65-78.

Gul M, Kutay FZ, Temocin S, et al. Cellular and clinical implications of glutathione. Indian J Exp Biol 2000;38:625-634

[6]Loguercio C, Taranto D, Vitale LM, et al. Effect of liver cirrhosis and age on the glutathione concentration in the plasma, erythrocytes, and gastric mucosa of man. Free Rad Biol Med 1996;20:483-488.

Gul M, Kutay FZ, Temocin S, et al. Cellular and clinical implications of glutathione. Indian J Exp Biol 2000;38:625-634.

Iantomasi T, Marraccini P, Favilli F, et al. Glutathione metabolism in Crohn’s disease. Biochem Med Metab Biol 1994;53:87-91.

[7] Prasad A, Andrews NP, Paddcr FA, ct al. Glutathione reverses endothelial dysfunction and improves nitric oxide bioavailability. J Am Coll Cardiol 1999;34:507-514.

Amano J, Suzuki A, Sunamori M. Salutary effect of reduced glutathione on renal function in coronary artery bypass operation. J Am Coll Surg 1994;179:714-720.

Kugiyama K, Ohgushi M, Motoyama T, et al. Intracoronary infusion of reduced glutathione improves endothelial vasomotor response to acetylcholine in human coronary circulation. Circulation 1998;97:2299-2301.

[8] Vijayalingam S, Parthiban A, Shanmugasundaram KR, et al. Abnormal antioxidant status in impaired glucose tolerance and non-insulin-dependent diabetes mellitus. Diab Med 1996;13:715-719.

Gul M, Kutay FZ, Temocin S, et al. Cellular and clinical implications of glutathione. Indian J Exp Biol 2000;38:625-634.

Yoshida K. Hirokawa I, Tagami S, el aJ. Weakened cellular sea› enging activity agrnst oxidative stress in diabetes meJ litus- regulation of glutathione synthesis and clllux. Diabein 1995;38:201-210.

[9] Kidd PM. Glutathione: systemic protectant against oxidative and free radical damage. Altern Med Re 1997;1:155-176. implications of glutathione. Indian J Exp Biol Gul M, Kutay FZ, Temocin S, et al. Cellular and clinical 2000;38:625-634.

[10] Buonocore et al. Bioavailability Study of an Innovative Orobuccal Formulation of Gluthatione – Oxidative Medicine and Cellular Longevity – 2015.

[11] Kantah MK et al. “An orally-bioavailable glutathione-based hepatoprotective compound in experimental acute liver injury: more effective than silymarin and YHK” 2016.

[12] Marotta et al. “Effect of a novel GSH-based compound in environmentally-exposed poor detoxifiers: an adjuvant treatment in poly-medications users?” 2016.