Selenomethionine / Селенометіонін 120 табл.

Selenmethionine містить селенметіонін, що забезпечує високу біодоступність. Селен – життєво важливий елемент і грає вирішальну роль у підтримці оптимального здоров’я. Будучи потужним антиоксидантом, захищає всі клітини організму від окислювального стресу, стимулює роботу щитовидної залози, підтримує імунітет та репродуктивну функцію людини. Заповнення дефіциту селену запобігає серцево-судинним та онкологічним захворюванням, явищам катаракти, запальним захворюванням шкірних покривів, підтримує детоксикацію, значуще гальмує процеси старіння.

Селен входить до складу різних селенопротеїнів, селензалежних ферментів та деяких інших білків, які і є безпосередніми учасниками життєво важливих процесів в організмі людини.

Біологічна роль селену пов’язана з його антиоксидантними властивостями. Селен входить до складу одного з ключових антиоксидантних ферментів – глютатіонпероксидази. У людини розрізняють 8 форм глутатіонпероксидаз, 5 у тому числі є селензалежними. Кожна глутатіонпероксидаза здатна відновлювати потенційно небезпечні реактивні форми кисню (наприклад, H₂O₂ та гідроперекису ліпідів) до нешкідливих сполук (води та спирту), що перешкоджає утворенню нових вільних радикалів. Антиоксидантні функції селеновмісних форм глутатіонпероксидази значно посилені за рахунок наявності селену.

Цілісність клітинних та внутрішньоклітинних мембран сильно залежить від глутатіонпероксидази.

З усіх селенозалежних білків у щитовидній залозі людини найбільш активно експресується (синтезується) плазматична глутатіонпероксидаза (GPx3), яка визначає підвищений вміст селену в цьому органі. За відсутності ТТГ (тиреотропного гормону) секреція GPx3 тиреоцитами (клітинами епітелію, що вистилає фолікули щитовидної залози) призводить до скорочення кількості доступної для реакцій йодування перекису водню H2O2. І навпаки, у присутності ТТГ знижується активність GPx3, як наслідок, збільшується кількість доступної H2O2. У той же час усередині тиреоцитів зростає концентрація GPx3, таким чином посилюється захист від окисного стресу, індукованого синтезом тиреоїдних гормонів.

При дефіциті селену знижується активність глутатіонпероксидази, внаслідок чого накопичується надмірна кількість перекису водню та збільшується активність тиреопероксидази (ТПО). Це підтверджує те, що система глутатіонпероксидази займає центральне місце в процесі йодування і що інтратиреоїдний вміст селену визначає її активність.

Також варто відзначити, що найважливіший шлях метаболізму тиреоїдних гормонів – послідовне відщеплення атомів йоду (дейодування) здійснюється за участю специфічних ферментів – селенодейодиназ (D1, D2 та D3). Недостатній рівень селену асоціюється зі зниженням синтезу ферментів, що беруть участь у синтезі та метаболізмі тиреоїдних гормонів. При цьому додавання йоду не компенсує зазначений дефект.

В організмі людини найбільші концентрації глутатіонпероксидази знаходяться в печінці, червоних кров‘яних клітинах – еритроцитах, а також надниркових залозах. Низька активність глутатіонпероксидази може бути пов‘язана із збільшенням частоти різних видів онкологічних захворювань.

Селен бере участь у формуванні кісткової тканини, що дуже важливо при переломах кісток. Активує гормон кальцитонін, завдяки якому кальцій вбудовується в кістку, що важливо для профілактики та лікування остеопорозу. Селен входить до складу ферментів, які відновлюють фіброзне кільце диска, завдяки чому він має позитивний ефект при остеохондрозі та міжхребцевих грижах. Знижений вміст селену в крові відмічено у хворих на ревматоїдний артрит. Селен бере участь у формуванні ферментів синовіальної оболонки хрящів, хребта та суглобів.

Беручи участь у відтворенні молекули ДНК, селен необхідний репродукції клітин всіх типів тканин від скелетного м’яза до сперматозоїдів. Як фолієва кислота та цинк, селен бере участь у формуванні нервової трубки плода.

Селен допомагає виводити з організму іони важких металів, включаючи кадмій та миш’як, що особливо актуально у курців.

Дефіцит селену підвищує ризик розвитку атеросклерозу, серцево-судинних захворювань, ревматоїдного артриту та катаракти. Селен впливає швидкість вироблення антитіл.

При дефіциті селену спостерігається:

• Зниження імунітету та підвищена сприйнятливість до інфекцій.
• Підвищена чутливість до дії іонізуючої радіації.
• Порушення обміну жирних кислот та підвищення ризику атеросклерозу.
• Порушення функції печінки та підвищення її чутливості до дії токсинів та вірусу гепатиту.
• Розвиток міокардіодистрофії.
• Пригнічення репродуктивної функції жінок та чоловіків, аж до безпліддя.
• Вихід з-під контролю алергічних реакцій.
• Зниження функціональної активності підшлункової залози.
• Загострення захворювань шкіри.
• Передчасне старіння.

Прийом селену при діабеті дуже ефективний: рівень цукру в крові знижується в середньому на 30%, що дозволяє зменшити дозу цукрознижувальних препаратів.

Селен у схемах лікування псоріазу, нейродермітів та алергічних дерматитів значно підвищує клінічну ефективність терапії.

Є також посилання на ефективне застосування селену при анемії (у будь-якому віці), бронхіальній астмі, для реабілітації організму після паралічів та відновлення пам’яті, при лейкозах, хворобі Паркінсона, розсіяному склерозі та дитячому церебральному паралічі.

Селен покращує мінеральний обмін, каміння перетворюється на пісок і вимивається з нирок. При пієлонефриті рекомендується комбінований прийом інших препаратів.

Між концентрацією селену в плазмі крові та ризиком розвитку серцево-судинної патології (атеросклероз, інфаркт міокарда, кардіоміопатія, міокардіодистрофія) існує зворотний зв’язок. Селен сприяє обміну жирів та холестерину, запобігаючи утворенню атеросклеротичних бляшок, знижуючи ймовірність виникнення або прогресування ішемічної хвороби серця. Запобігає аглютинації формених елементів крові і, впливаючи на ендотелій судин, попереджає розвиток гіпертонічної хвороби. Селен бере участь у синтезі коферментів, що впливають на відновлення серцевого м’яза після інфаркту міокарда, діє безпосередньо в осередку некрозу, пригнічуючи процес ушкодження міокардіоцитів. Селен необхідно застосовувати у поєднанні з класичними методами лікування. У разі вираженого дефіциту селену може розвинутись селенодефіцитна кардіоміопатія (Кешаньська хвороба). Життєву важливість цієї речовини продемонстрував сумний китайський досвід. Протягом кількох століть загадкова хвороба серцевого м’яза забирала життя дітей та молодих матерів у деяких районах Китаю. Найбільше хвороба лютувала в районі міста Кешань. Тільки наприкінці 70-х років було виявлено, що в ґрунті тих місць, а отже, і в харчовому ланцюзі – практично відсутній селен. 100 мікрограмів селену, які стали щодня приймати жителі бідного регіону, дуже швидко звели нанівець вікову хворобу, яка з того часу отримала назву Кешаньської хвороби.

У пацієнтів із захворюваннями ШКТ та нирковою недостатністю рівень селену в крові знижений.

Селен у гастроентерології, показання до застосування:

• Зниження кислотоутворюючої функції шлунка, особливо після 50 років.
• Алкогольний гепатит та цироз печінки.
• Реабілітація пацієнтів, які перенесли вірусний гепатит.
• Жирова дистрофія печінки.
• Отруєння важкими металами та їх солями.
• Жовчнокам’яна хвороба та реабілітація хворих після операції.
• Панкреатит.

На сьогоднішній день селен ефективний при цирозі печінки, проте курс прийому має бути тривалим (протягом 1 року, потім профілактичний прийом).

Також за низьким рівнем селену значно зростає ризик розвитку онкопатології. За даними спеціалізованої літератури, селен здатний знизити захворюваність на рак майже на 40% і зменшити смертність від раку на 50%. Завдяки безпосередньому впливу на синтез глютатіон-пероксидази, селен запобігає небезпеці виникнення мутацій у клітинах епітелію бронхів, слизової оболонки кишечнику, молочній залозі.