Синдром Жильбера

Що таке синдром Жильбера? Як передається синдром Жильбера? У цій статті ми відповімо на ці та інші питання, які стосуються цієї хвороби.

Синдром Жильбера — це дисфункція печінки або сімейна негемолітична жовтяниця) є генетичним розладом, що передається у спадок. Суть цього захворювання полягає у тому, що в крові накопичується надмірна кількість білірубіну — речовини, яка утворюється внаслідок руйнування старих еритроцитів. Люди, які мають генетичний синдром Жильбера, періодично стикаються з пожовтінням шкіри та очей, що є результатом підвищеного рівня білірубіну.

Синдром Жильбера чим небезпечний? Попри те, що синдром Жильбера може виглядати тривожно через жовтяницю, це захворювання є досить нешкідливим.

Синдром Жильбера: симптоми

Основними при синдромі Жильбера симптомами є епізодична жовтяниця, під час якої відбувається пожовтіння шкіри та білків очей. Жовтяниця виникає через накопичення білірубіну в крові. Особливо це помітно у людей зі світлою шкірою, але у випадку з темною шкірою пожовтіння може бути менш виразним і спостерігатися лише на білках очей.

У деяких людей синдром Жильбера не викликає жодних симптомів.

Також іноді можуть спостерігатись слабкість, діарея, нудота і дискомфорт у животі. 

Коли слід звертатися до лікаря

Якщо ви помітили жовтяницю, варто звернутися до клініки та здати аналізи. Хоча жовтяниця при синдромі Жильбера зазвичай є легкою, цей симптом може вказувати на інші серйозні захворювання печінки, такі як цироз або гепатит С. Тому важливо отримати медичну консультацію, щоб виключити інші можливі причини.

Також якщо у вас було діагностовано синдром Жильбера, лікар має спостерігати за вашим станом, щоб фіксувати зміни і при необхідності, вчасно призначити терапію.

Причини та механізм розвитку синдрому Жильбера

Синдром Жильбера є генетичним розладом, який передається у спадок. Причиною цього синдрому є мутація гена UGT1A1, який відповідає за фермент, що бере участь у процесі виведення білірубіну з організму. У людей, які мають синдром Жильбера, цей ген працює неправильно, через що білірубін накопичується в крові, а не виводиться належним чином.

У нормі білірубін утворюється внаслідок розпаду гемоглобіну, який є основним компонентом червоних кров’яних клітин. Після цього білірубін має перетворюватися у водорозчинну форму в печінці, щоб згодом бути виведеним з організму через жовч або сечу. При синдромі Жильбера цей процес сповільнюється, що призводить до накопичення білірубіну в крові.

Тригери синдрома Жильбера

У людей із синдромом Жильбера жовтяниця може виникати під впливом певних факторів, які провокують фізичний або психічний стрес. Серед таких тригерів можна виділити:

  • зневоднення;
  • голодування або порушення режиму харчування;
  • надмірне вживання алкоголю;
  • інфекційні захворювання;
  • надмірні фізичні навантаження;
  • недосипання;
  • періоди менструації у жінок;
  • хірургічні операції.

Діагностика синдрому Жильбера

Діагностика синдрому Жильбера зазвичай відбувається на основі аналізів крові. Лікарі призначають аналізи на синдром Жильбера, вимірюють рівень білірубіну, а також проводять тест на функції печінки, щоб переконатися, що її робота не порушена. Якщо печінка функціонує нормально, але рівень білірубіну підвищений, це може вказувати на Жильбера синдром.

У деяких випадках може знадобитися генетичний тест для підтвердження діагнозу. Тестування гена UGT1A1 дозволяє визначити наявність мутації, що призводить до цього синдрому.

Життя з синдромом Жильбера

Синдром Жильбера є довічним захворюванням і часто не потребує лікування.

Якщо у вас діагностовано синдром Жильбера, обов’язково повідомте про це всіх своїх лікарів, оскільки це може вплинути на те, як ваш організм метаболізує і виводить деякі ліки і може бути необхідно підібрати специфічний план лікування.

Людям із синдромом Жильбера рекомендується обмежити споживання алкоголю або повністю відмовитися від нього, оскільки навіть невеликі дози алкоголю можуть призвести до посилення симптомів захворювання та погіршення самопочуття під час похмілля.

Людям із синдромом Жильбера рекомендується вести здоровий спосіб життя, збалансовано харчуватися. Важливо також уникати тригерів, які можуть спровокувати епізоди жовтяниці. Наприклад, надмірного фізичного навантаження та стресу. Стрес може погіршувати стан печінки, оскільки він стимулює запальні процеси.

Синдром Жильбера: протокол лікування

Специфічного лікування синдрому Жильбера не потребує, але можна знизити ризик появи епізодів жовтяниці, дотримуючись певних рекомендацій. Що не можна робити при синдромі Жильбера? Наприклад, варто уникати тривалих періодів голодування або занадто низькокалорійних дієт, які можуть спровокувати підвищення рівня білірубіну.

Оптимальне харчування при синдромі Жильбера

Що можна їсти при синдромі Жильбера? Продукти, такі як жирна риба, риб’ячий жир, кава та горіхи, сприяють покращенню здоров’я печінки. А також:

  • Уникайте голодування та екстремально низькокалорійних дієт. Краще дотримуватися регулярного режиму харчування, не пропускаючи прийоми їжі. Важливо віддавати перевагу продуктам, багатим на поживні речовини, і уникати оброблених продуктів. Це допоможе підтримувати оптимальне функціонування печінки.
  • Пийте достатньо води.
  • Вживайте більше продуктів, які мають захисну дію на печінку: чай, грейпфрут і грейпфрутовий сік, ягоди (журавлину, чорницю, малину, полуницю та ожину), червоний і фіолетовий виноград, буряковий сік, хрестоцвіті овочі (гірчиця, броколі, капуста, цвітна капуста, редька, брюссельська капуста та інші овочі сімейства хрестоцвітих).

Для нормальної роботи печінки важливо уникати певних продуктів, які можуть впливати на її функції негативно. Серед таких продуктів:

  • Оброблені харчові продукти.
  • Рослинні олії.
  • Смажені страви.
  • Консерви та жирне м’ясо.
  • Штучні підсолоджувачі.
  • Білий цукор.
  • Газовані напої.

Дотримання збалансованої дієти при синдромі Жильбера і підтримка водного балансу допомагають організму уникати зайвого навантаження на печінку.

Дієтичні добавки, корисні при синдромі Жильбера

КНОПКА ЗАПИСАТИСЬ НА КОНСУЛЬТАЦІЮ

Рекомендації при синдромі Жильбера:

  1. Уникайте стресових ситуацій. Є прямий зв’язок між стресом та захворюваннями печінки. Хронічний стрес може ініціювати запальні реакції в печінковій тканині.

    Стрес — невід’ємна частина нашого життя, але потрібно навчитися ефективно його долати. Розуміння того, що хронічний стрес негативно впливає на наше здоров’я, зокрема на мозок, серце, печінку та імунну систему, є першим кроком до розробки індивідуального плану управління стресом. В цьому можуть допомогти йога, медитація, фізичні вправи на свіжому повітрі та нутрицевтики для управління стресом. Якщо ви стикаєтесь з постійним стресовим навантаженням, повідомте про це лікаря, він порекомендує ефективний план подолання впливу стресу на організм.

  2. Зменште токсичне навантаження на організм. Для підтримки здоров’я печінки, особливо при наявних захворюваннях, необхідно створити безпечне оточення. Оскільки печінка відповідає за детоксикацію організму, слід обмежити вплив токсичних речовин ззовні. Вибирайте натуральні миючі засоби та уникайте використання хімікатів в побуті. Крім того, харчуйтеся органічними продуктами, щоб зменшити споживання пестицидів та інших шкідливих речовин.

  3. Практикуйте фізичні вправи. Фізична активність — це універсальний засіб для здоров’я. Крім відомих переваг для серцево-судинної системи та психічного здоров’я, регулярні тренування позитивно впливають на стан печінки. Для комплексного зміцнення здоров’я спробуйте поєднати різні види фізичної активності, наприклад, ходьбу, йогу та інтервальні тренування.



Якщо вас турбують будь-які симптоми, яких ви раніше не помічали, зверніться до нашої клініки Святого Даміана Цілителя. Наші лікарі призначать необхідну діагностику, покликану знайти першопричину проблеми і дадуть рекомендації стосовно ефективної терапії.

 

 

Цей блог створений з метою надання загальної інформації та не призначений для діагностики, лікування або надання медичних рекомендацій. Перед прийняттям будь-яких рішень, пов’язаних зі здоров’ям, проконсультуйтеся з лікарем.