Стійкість до лептину

Енергетичний баланс людського організму відіграє ключову роль в управлінні вагою, але існує також низка інших факторів, які можуть істотно вплинути на масу тіла. Гормональні порушення, зокрема стійкість до лептину, можуть сприяти розвитку ожиріння. Одна з найчастіших причин того, чому людям важко схуднути, — це тип гормонального дисбалансу, що називається «синдром резистентності до лептину». При ожирінні відбувається зниження чутливості до лептину (аналогічно резистентності до інсуліну при діабеті 2 типу), що призводить до нездатності визначати почуття ситості, попри великі запаси енергії та високий рівень лептину.

Як діє гормон лептин

Лептин (від грецького лептос — маленький, тонкий, стрункий) — це гормон, що виробляється переважно зрілими клітинами білої жирової тканини (підшкірної), і меншою мірою — бурою жировою тканиною і клітинами головного мозку, печінки, шлунка, тонкої кишки, яєчників, молочних залоз, кісткового мозку та скелетних м’язів. Цей гормон пригнічує почуття голоду, що, своєю чергою, зменшує накопичення жиру в адипоцитах (клітини жирової тканини).

Лептин був відкритий в 1994 році. Його відкриття дозволило краще зрозуміти механізми, що відповідають за контроль енергетичного балансу організму. Це змінило сучасні уявлення про жирову тканину, яка є не тільки сховищем резервної енергії, але й ендокринним органом, що складається з багатьох метаболічно активних клітин.

Лептин наказує мозку використовувати жирові запаси організму для отримання енергії. Резистентність, або стійкість до лептину у жінок і чоловіків виникає, коли клітини гіпоталамуса головного мозку перестають розпізнавати його сигнали. Тоді мозок не сприймає, що надійшло достатньо їжі. Він розцінює це як голодування і подає сигнали, щоб заповнити дефіцит їжі. У такому разі вона йде прямо в жирові відкладення, а не застосовується для отримання енергії, що ще більше посилює проблему.

Чинники, які підвищують рівень циркулюючого лептину:

• ожиріння,
• надмірне вживання їжі,
• високий рівень глюкози в крові,
• підвищення концентрації інсуліну у сироватці крові,
• підвищене виділення естрогену яєчниками,
• прозапальні цитокіни ((TNF-α, IL-6).

Чинники, що знижують рівень циркулюючого лептину:

• низький відсоток жиру в організмі,
• низьке споживання енергії (наприклад, тривала низькокалорійна дієта),
• дотримання посту,
• вплив холоду,
• підвищення рівня гормонів щитоподібної залози (Т3 та Т4),
• збільшення викиду тестостерону.

Відмінності у виробленні лептину у жінок та чоловіків

Концентрація лептину в крові у жінок до 3 разів вища, ніж у чоловіків із тим самим індексом маси тіла (ІМТ). Це пов’язано з різним розподілом жирової тканини в організмі, оскільки лептин виробляється у більшій кількості підшкірною жировою тканиною, ніж вісцеральною (черевною) жировою тканиною. 

Вивільнення лептину клітинами білої жирової тканини також сильно залежить від статевих гормонів. Естрогени (жіночі статеві гормони) стимулюють його синтез, а андрогени (чоловічі статеві гормони) пригнічують. Тому в репродуктивному віці більш підвищений лептин у жінок, ніж у чоловіків. Але він знижується в період менопаузи та після менопаузи, коли спостерігається зниження концентрації естрогенів, що циркулюють у крові. У жінок у період вагітності (особливо у другому триместрі) спостерігається підвищення концентрації лептину в плазмі крові, що пов’язано не тільки зі збільшенням маси тіла і високим рівнем інсуліну та естрогенів, але і з секрецією лептину плацентою та плодом, що розвивається.

Лептин підвищений: що це означає?

Коли лептин підвищений, мозок подає сигнали про голод, навіть якщо його немає. Цей стан викликає хронічне запалення. Організм не сприймає вже існуючий гормон лептин, тому виробляє його якомога більше, намагаючись передати повідомлення в мозок. Окрім проблем із втратою та підтриманням ваги, гормон ситості лептин також пов’язаний зі втомою та непереносимістю гістаміну.

Механізми, відповідальні за розвиток лептинорезистентності:

• мутація гена, що викликає структурні зміни в молекулі лептину,
• порушення транспорту лептину через гематоенцефалічний бар’єр,
• погіршення функції рецепторів лептину, що супроводжується запаленням у гіпоталамусі та стресом ендоплазматичної мережі (тобто накопиченням пошкоджених білків у клітині).

Ознаки резистентності до лептину

Якщо ви відповісте «так» більш ніж на одне із цих питань, необхідно звернутися до лікаря і здати лептин-аналіз:

1. Вам важко схуднути (є зайва вага)?
2. Ви можете скинути кілька кілограмів за допомогою дієти, але при цьому виглядаєте в’ялим і почуваєтеся дуже втомленим?
3. Ви утримуєте вагу в середній частині тіла, як би не намагалися її скинути?
4. Ви постійно голодні?
5. Вам постійно хочеться калорійної, жирної їжі та солодкого?
6. Ви постійно сильно напружені?
7. Не відчуваєте ситості після вживання їжі?
8. У вас високий кров’яний тиск?
9. У вас високий рівень тригліцеридів?

 

 

Як боротися зі стійкістю до лептину

У більшості випадків на шляху до здоров’я природне лікування стійкості до лептину починається з основ зниження стресу, гарного сну та правильного харчування. 

1. Дізнайтеся точно, чи пов’язані у вас лептин і ожиріння

Щоб визначити, чи дійсно гормон лептин підвищений, необхідно провести простий аналіз крові для вимірювання рівня лептину. 

2. Упорядкуйте режим сну

Лептин секретується відповідно до циркадного ритму. У здорової людини пік його концентрації у крові припадає на ніч (00:00-02:00), а найменший — вранці (8:00-9:00). Тож, перед тим, як лягати спати, вимкніть свій смартфон. Люди з поганими звичками сну та ті, у кого змінені циркадні ритми, із більшою ймовірністю будуть мати високий лептин.

3. Не вживайте продукти, які сприяють стійкості до лептину

Рівень лептину, що циркулює в крові, прямо пропорційний загальному вмісту жиру в організмі, відбиваючи тим самим стан довгострокових енергетичних резервів. Концентрація лептину у сироватці варіюється залежно від зміни калорійності раціону, при цьому помітне зниження спостерігається у періоди голодування.

Уникайте смажених або термічно оброблених продуктів (особливо червоне м’ясо, біле борошно, рафіновані вуглеводи, солодощі та інші хлібобулочні вироби, солодкі напої, алкоголь).

Найкраща дієта для стійкості до лептину має включати: ягоди, рибу, авокадо, броколі, зелений чай, куркуму, темний шоколад та оливкову олію першого віджиму. 

Бажано щодня споживати достатню кількість свіжих, барвистих овочів і фруктів (не менше 500 г) та якісний білок на день (1,5 г на кг загальної маси тіла). Варто збільшити перерви між прийомами їжі та зберігати проміжок в 10-12 годин між вечерею і сніданком наступного дня. 

Щоб був лептин у нормі, уникайте нічних перекусів. Прийом їжі після 20:00 пов’язаний з вищим рівнем резистентності до лептину та збільшенням ваги.

4. Зберігайте спокій

Стрес шкідливий для вашого здоров’я з усіх боків. Високий рівень стресу і пов’язаний з ним високий рівнем гормону кортизолу може посилювати запалення, що згодом викликає збільшення вироблення лептину. 

Один зі способів того, як знизити лептин в організмі, — управління стресом за допомогою спеціальних дієтичних добавок.

5. Приймайте омега-3

Споживання жирних кислот омега-3 з риби, виловленої в дикій природі, є одним із найкращих способів того, як виправити стійкість до лептину природним шляхом. Жири-попередники омега-3 рослинного походження, такі як лляна олія, також можуть бути корисними, але омега-3 рибного походження має набагато більшу біодоступність, особливо для людей, які вже борються з резистентністю до лептину. Якщо ви не вживаєте рибу в достатній кількості, приймайте добавки омега-3.

Як лікувати лептин і ожиріння

Медикаментозним шляхом вилікувати стійкість до лептину неможливо, тому що, на відміну від оптимізації цих фундаментальних частин способу життя, це не повністю усуває корінь проблеми. Ви можете жити у спортзалі та харчуватися, як кролик, але при цьому мати зайву вагу. Якщо є підвищений лептин, лікування має бути адаптоване до особливостей організму людини та її стану здоров’я. Підхід функціональної медицини, який використовують лікарі клініки Святого Даміана Цілителя, допомагає визначити корінь проблеми. Тому запишіться на консультацію і здайте аналіз на гормон лептин. За його результатами лікар запропонує відповідні методики лікування.